В Україні 1 листопада2022 року набула чинності Конвенція Ради Європи про запобігання насильству щодо жінок і домашньому насильству (Стамбульська конвенція).
Повна назва Стамбульської конвенції – «Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами» від 11.05.2011 року
Стамбульська конвенція – результат тривалих переговорів, що призвели до її одноголосного прийняття усіма державами-членами Ради Європи. Документ з’явився 2011 року, наразі його підписали 47 країн, 36 (включно з Україною) – ратифікували. Україна підписала конвенцію ще у листопаді 2011 року, проте ратифікувала її тільки зараз.
Метою документу є руйнування гендерних стереотипів, які допускають насильство щодо жінок.
Цілі Конвенції чітко викладені в статті 1: захистити жінок від усіх видів насильства, а також запобігти й викорінити насильство над жінками та домашнє насильство; сприяти встановленню рівних прав для чоловіків і жінок; викорінити всі види дискримінації щодо жінок; захистити й допомогти всім, хто постраждали від насильства; сприяти міжнародній співпраці, спрямованій проти зазначених видів насильства; надавати допомогу організаціям і правоохоронним органам у співпраці одне з одними задля викорінення насильства щодо жінок та домашнього насильства.
Слід звернути увагу на основну причину існування насильства – нерівність між жінками і чоловіками в нашому суспільстві. Тому Конвенція містить низку положень, які кидають виклик стереотипним уявленням про меншовартість жінок порівняно з чоловіками, про ролі і поведінку жінок і чоловіків, які вони повинні мати у приватній та суспільній сферах.
Хто і чому виступає проти Стамбульської Конвенції?
«Противниками ратифікації Стамбульської конвенції в Україні виступає, наприклад, Рада церков. Там незадоволені запровадженням терміну «ґендер».
Утім ґендер означає лише певну соціальну роль. Так, згідно з Конвенцією, «ґендер» означає соціально закріплені ролі, поведінку, діяльність і характерні ознаки, які певне суспільство вважає належними для жінок та чоловіків (Стаття 3).
Коли говорять про ґендер, то мають на увазі насамперед нерівність, ієрархію, владу, які пов’язані із нерівномірним розподілом різних ресурсів (економічних, часових, статусних). До прикладу, подолання стереотипу, що обслуговуючою працею мають займатися жінки, у декретній відпустці по догляду за дитиною має перебувати жінка тощо.
Тому противники терміну ґендер виступають проти закріпленої патріархальною системою ідеї підпорядкування однієї статі іншій.
Стамбульська конвенція не накладає обов’язковості жодних життєвих рішень на жінок і чоловіків, не зобов’язує когось дотримуватися певного способу життя виступає проти спроб обмеження жінок і чоловіків традиційними ролями, проти збереження патріархату, історичних відносин влади чоловіків над жінками, сексистських поглядів, проти насильства над жінками (економічного, сексуального, психологічного)».
Маріанна Плахтій, канд.філос.наук, доцент
Що говорить Стамбульська Конвенція про ґендерні стереотипи та освіту?
«Стамбульська конвенція пропагує через сферу освіти підтримку цінностей ґендерної рівності, взаємної поваги і ненасильства в міжособистісних відносинах, свободу від стереотипів ґендерних ролей, право на особисту недоторканність (Стаття 14). Навчання дітей таким цінностям допомагає їм стати вільними громадянами та не впливає на їхню сексуальну орієнтацію або ґендерну ідентичність.
Продовжуючи застосування гендерних стереотипів у освіті, ми обмежуємо можливості розвитку природних здібностей дівчат і хлопчиків щодо їх професійного вибору зокрема, закріплюючи певну професію за певною статтю тощо.
Крім того, у навчальному середовищі не можуть бути прийнятними думки про дискримінацію за ознакою статі чи насильства щодо жінок».
Ольга Віннічук, канд.політ.наук, доцент
Які є правові наслідки прийняття Стамбульської конвенції?
Плані зобов’язань, які випливають для України із Конвенції, найбільш важливим є два аспекти: правовий та організаційний. Щодо правового – то йдеться про законодавчу роботу, розробку та ухвалення низки правових актів, які передусім стосуються відповідальності за різноманітні форми насильства щодо жінок
Конвенція дає зрозуміти, що насильство стосовно жінок і домашнє насильство вже не можна розглядати як особисте питання, і що держави за допомогою всеосяжної і комплексної політики повинні запобігати насильству, захищати постраждалих та карати кривдників. Приймаючи Конвенцію, уряди зобов’язані змінювати свої закони, впрова джувати практичні заходи і виділяти ресурси для формування нульової терпимості до насильства стосовно жінок і домашнього насильства. Запобігання та боротьба з таким насильством більше не є питанням доброї волі, а є юридично обов’язковим зобов’язанням. Це має допомогти постраждалим у всій Європі та в інших регіонах.
Крім правових зобов’язань Конвенція також дає важливий політичний сигнал суспіль ству вцілому про те, що насильство стосовно жінок і домашнє насильство є неприйнятними. Її мета – пролити світло на життєві реалії багатьох жінок і дівчат, які піддаються насильству, підвищити обізнаність і змінити менталітет в довгостроковій перспективі.
Чи ратифікація конвенції важлива для вступу України до ЄС?
ратифікація Конвенції також сприятиме підвищенню політичного іміджу України на міжнародній арені як країни, що послідовно дотримується взятих на себе зобов’язань у сфері захисту прав людини та основоположних свобод.
«Стамбульська конвенція – міжнародна угода Ради Європи про запобігання насильству щодо жінок та домашньому насильству й боротьбу з цими явищами. Метою документу є руйнація гендерних стереотипів, які допускають насильство щодо жінок. Конвенція пропагує та захищає права людей на вільне від насилля життя та забороняє всі види дискримінації жінок.
Ми живемо в 21 столітті і маємо толерантно ставитись один до одного та до вибору кожної людини і не маємо допускати будь якого прояву насильства. А особливо захистити жінок від усіх видів насильства, а також запобігти й викорінити насильство над жінками та домашнє насильство від якого так багато жінок в нашій країні потерпають».
Анастасія Вонсович,
Підготувала Анастасія Вонсович